| Меню сайта |
|
 |
| Категории раздела |
|
|
| Наш опрос |
|
|
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
|
 |  |  |
|
Бранці одуру
Більшість людства знаходиться у полоні величезного розмаїття оман. Найбільш розповсюдженою й найдавнішою оманою є релігія. У свій час релігія – одна з форм суспільної свідомості – сприяла людському прогресу, адже наївно – ірраціональні за своїм змістом світоглядні переконання прадавніх людей були одним з кшталтів освоєння об’єктивної дійсності, адже долаючи ворожі й вперті сили природи й абстраговані соціальні явища в уособлено – ілюзорній формі у фантасмагоричних образах, людство за незапам’ятних часів торувало шлях до перемоги над перешкоджаючими шлях цивілізованості не завжди дружніми людству життєвими реаліями. Релігія у свій час своєрідним кшталтом надавала пояснення процесів конгломерату об’єктивного матеріального й соціально – психологічного світу людства, у якості чого була своєрідним інструментом опановування пояснюваним нею. У багатьох релігійних канонах жерцями були закарбовані й збережені крізь плин тисячоліть людської історії накопичені протягом значних відрізків часу дані здебільш підтверджених значним практичним досвідом пильних й повсякденних спостережень довкілля й соціуму, часом дані інтроспективних аналізів, тощо, тож немає нічого божественного у „натхнених згори” святих людських письменах, адже вони дійсно святі, як й будь – які соціально корисні надбання людства. Кожна релігія складається з декількох основних елементів. Передусім це табу, фетиші, догми, молитва й ритуали, а також іноді апокаліптичні вчення, анімістичні уявлення, вчення про безсмертя (чи, навпаки, про смертність людської душі), вчення про реінкарнацію, воскресіння, історія боротьби добрих й злих сил, життєписи видатних діячів релігії, дещо з народної історії, фольклору, тощо. Релігія є чи не єдиним непідвладним еволюційному процесу об’єктом, адже згадані тут деякі з основних складових релігії попри свою безнадійну застарілість продовжують полонити людські розуми. Табу є чи не найдавнішою формою релігійних примітивізмів, адже більшість заборон й обмежень (табу) у релігіях є принаймні нерозсудливими, але у свою чергу табу є специфічною рисою релігії. Фетиші (святі речі чи предмети, які, як вважається, наділені надприродною силою) не тільки є у всіх релігіях (приміром Біблія, Коран чи уривки текстів з них, ікони, хрестики, тощо), але й у кожної людини – свої, адже найдорожчий для людини предмет, який реально необхідно не являє собою значну цінність (приміром, старезний подарунок друга чи сімейна реліквія). Цінність фетишів, як і зміст табу є ірраціональними й тому їм, як й будь – якій релігії, не місце у житті розважних людей. Догми – невід’ємна складова релігії, адже без викладу віровчення релігія – не релігія. Релігійні догми у будь – якої розсудливої людини викликають невимушене глузування з них, адже об’єктивно релігійні догми – сущий ідіотизм, абсурд вищої інстанції, алогічна писанина, розрахована на повних кретинів. Молитва – об’єктивно наївне звернення до уявної чи неіснуючої у інший кшталт вищестоящої особи з потойбічного світу – одна з форм вираження свідомої дебільності, інфантильної наївності й граничної тупості. Виконання ритуалів спрямоване на задобрювання тих чи інших потойбічних сил, але це задобрювання здійснюється лише у страждаючій релігійністю свідомості. Ледь не левовій частині релігій притаманне якесь апокаліптичне вчення, адже ця віднесена до невизначеного майбутнього перемога, виражена у фантасмагоричних, алегорично яскравих образах надає відчутну, хоч й ілюзорну, розраду страждаючим од різних несприятливих життєвих факторів релігійним людям. Анімізм (вчення про одухотвореність) – базис вчення про нематеріальну субстанціональну, буцімто притаманну кожній людині (у деяких релігіях й тваринам) душу – знаходить своє вираження насамперед у розмаїтті кшталтів віровчень про душу. У одних релігіях стверджується, нібито у людини є розумний нематеріальний осередок – душа, тимчасом як у інших з такою – ж силою аргументації заперечується її існування, висуваючи у якості релігійної аксіоми стоїчне за змістом вчення, згідно якого сама людина – душа, ще інші релігії проголошують вчення про реінкарнацію, підтверджуючи її реальність багатим „фактичним” матеріалом – від наївних байок до сповнених сущою ахінеєю „серйозних” історій про випадки перевтілення. Вчення про воскресіння й у сьогоднішній час, як вважалось й розважними людьми давніх часів, є одним з найгрубіших забобон. Вірити у воскресіння – це принаймні бути у самоомані, перебувати у ілюзії нездійсненного. Наявні у релігійних канонах історії боротьби добрих й злих духовних сил не мають більшої, аніж фантастично – поетичної цінності. До сповнених згадками про чудеса життєписи релігійних діячів інакше, аніж з легкою іронією й сміхом ставитись не можна, адже це – продукт діяльності релігійних компіляторів часів складання чи чергової „перетрубації” у історії тієї чи іншої релігії. Значну цінність з усього обсягу релігійних текстів являє собою народна часом спотворена фантасмагоричними вкрапленнями народна історія архаїчних епох, яка іноді лише й могла бути збереженою не інакше, аніж будучи оформленою у вигляді оповідань релігійного кшталту й хоча часом релігійні історичні викладки вражають небезсторонністю авторського трактування, вони здебільш є правдивими й згодом підтверджуються сучасними науковими даними. Також багато про що розповідають й релігійні викладки народного фольклору, адже фольклор – це виклад життєвого досвіду людей, який й дотепер справляє неабиякий вплив на повсякденне життя сучасного людства. Опісля розгляду вищесказаного постає цілком логічне, майже риторичне запитання: Чи ото коштує триматись релігії у наш час?
© Ідеологічна правда. Неділя, десятого липня дві тисячі п’ятого року – середа, двадцятого липня дві тисячі п’ятого року.
|
| Категория: Статьи | Добавил: Vitalis (20.09.2009)
|
| Просмотров: 777 | Комментарии: 1
| Рейтинг: 0.0/0 |
| |
 |  |  |
|
| Поиск |
|
|
|
